Привиди Катеринослава

Сьогодні у Дніпропетровську залишилося всього декілька сотень будинків катеринославської пори. Два десятки будівель в стилі класицизм, набагато більше – в «цегляному стилі», еклектиці, модерні. Розглядаючи фасади старовинних будинків на багатьох з них ми можемо побачити скульптури або їх елементи. “Балакаючі привиди” старого міста.

Вперше скульптуру в оформленні будівель стали використовувати в стародавньому Єгипті і Вавилоні. Це були фігури богів, зазвичай у вигляді звірів або з головою звіра. Фігури людей з’явилися в давньогрецькій архітектурі. Греки винайшли традицію маскувати несучі конструкції будівель фігурами атлантів і каріатид. Статуї каріатид – одягнених жінок, використовували для підтримки портиків і балконів. Атланти – у давньогрецькій міфології титани, боги другого покоління, діти неба і землі, що підтримували небесне склепіння. Фігури атлантів активно застосовувалися в європейській архітектурної традиції з епохи Стародавнього Риму.

У Катеринославі другої половини XIX століття власники будівель активно використовували скульптуру в оформленні фасадів. Сьогодні атлантів і каріатид можна перелічити на пальцях. Два атланта підтримують балкон на напівзруйнованій будівлі прибуткового будинку кінця XIX століття на проспекті Карла Маркса, 43, інший балкон поруч порожній – ймовірно, парні скульптури були зруйновані. Дві каріатиди причаїлася на будівлі 1890-х років на розі проспекту Карла Маркса і вулиці Шмідта. А кращих катеринославських атлантів з вулиці не помітиш – вони прикрашають інтер’єр залу для глядачів театру імені Шевченка. Ще одна будівля з жіночими статуями – колишня Повітова Земська Управа будівлі кінця XIX століття на розі вулиць Шевченка та Артема. Тут є і каріатиди, і вільно стоять статуї в нішах по фасаду. Ця будівля знайома кільком поколінням дніпропетровців, як уже колишній шкірно-венерологічний диспансер.

Будівельники катеринославських особняків змагалися в прикрасі фасадів скульптурними елементами. Улюблені мотиви – гарненькі вгодовані амури або їх голови, зображення звірів, найчастіше левів.

З катеринославських амурів кращими можна вважати двох амурів, несучих вензель власника на воротах маєтка купця Пчьолкіна, побудованого в 1898 році на площі Дем’яна Бідного, 5. Їх побратими, правда не амури, а алегоричні фігури з факелом – розміщені на будівлі колишніх мебльованих кімнат по вулиці Глінки, 12. Між ними дата спорудження будівлі – 1899 року. Левові голови зазвичай прикрашали так званий «замковий камінь» – елемент фасаду трапецієподібної форми, розміщений над вікнами. Наприклад, маєток кінця 1890-х років на розі провулка Урицького і Жовтневої площі. Оригінальні відомі багатьом городянам «гномики», що прикрашають прибутковий будинок будівлі 1890-х років на вулиці Олеся Гончара, 4. Причина їх появи невідома – швидше за все, це примха власника.

Оригінальна скульптурна композиція знаходиться на будинку по вулиці Леніна, 8. Це колишній готель «Лондон», спочатку – прибутковий будинок Бродського, який орендували Громадські збори. Це був аристократичний клуб, що влаштовував різні розважальні заходи, у тому числі музичні концерти. Будівля побудована близько 1900 року. На рівні другого поверху в центрі фасаду можна побачити фігуру безрукої музи, а над нею висить барельєф Бетховена. Чому з великих композиторів був обраний Бетховен – неясно, мабуть, також за бажанням замовника.

Найоригінальніша скульптурна прикраса у місті – це жаби на огорожі колишнього маєтка Вюрглера по вулиці Писаржевського, 5. Маєток в стилі еклектики і модерну був побудований в 1912 році, але пізніше неодноразово перебудовувався. Огорожа ж на щастя залишилася недоторканою – на ній сидять чималі жаби, і навіть цементні водорості чудово збереглися до наших днів. У дворі маєтка ще є фонтан у вигляді царівни-жаби. Мотиви дивних прикрас вже не одне десятиліття розбурхують уяву краєзнавців і простих городян. Існує містична легенда про те, що дочка Вюрглера потонула в болоті, і він таким чином увічнив її пам’ять. Однак жодних свідчень достовірності цієї легенди не знайдено.

Кілька десятків скульптурних прикрас на фасадах будинків Катеринослава, що збереглися донині – не просто свідки минулого. Це живе нагадування про старе місто, про його людей і їх естетичні смаки, які дуже відрізнялися від сучасних.